Моя душа, моє серце...

Моя малесенька руденька кицюня, я зі слізьми кожного дня пригадую твої останні хвилини, як я плакала біля тебе і все повторювала, що все буде добре, що ти обовязково виживеш. Ти стікала кровю й тяжко страждала, в тей момент мені здавалося,що моє серце розірветься. Ти майже не дихала, я з завмиранням падала і придивлялася чи підіймаються груди. Ти померла за межами будинку, тебе забрали і хотіли зробити кесаревий розтин, але твоє маленьке серденько не витримало. Сьогодні 5-й день як тебе немає. Перші дні я майже не розмовляла, при кожному нагадувані про тебе хотілось кричати. Я обіцяла, що з тобою все буде гаразд...пробач мені. Мені важко усвідомлювати, що ти більше ніколи не будеш бігати по дому, не будеш днями сидіти на компютері, не будеш спати зі мною міцно притулившись до мене, не будеш муркотіти, не будеш впиватися зубами в мою руку коли мені знову захочеться з тобою погратися. Коли тебе тільки принесли, ти була тиха і всього боялася, минуло декілька днів і ми з тобою бігали по дому, грали в схованки, ти була дуже розумною кішкою. Без тебе дуже погано, кожного вечора перед сном я бажаю тобі хороших снів і знову плачу. Ти частина мене, ти моє серце! Твій характер мені дуже подобався, ми були одним цілим. Ти була самотня і була дружелюбна, ти не від кого не залежала і ніколи не *підлизувалася*, ти була ніжною лише тоді коли бажала, коли наставали таки моменти це було надзвичайно класно для мене, кожний такий момент приносив радість. Твої великі оченяти то з сумом, то з ніжністю, то з проханням дивилися на мене, дуже боляче усвідомлювати, що ти їх більше не відкриєш, не підбіжиш до мене і не запригнеш на коліна. Ти завжди була зі мною, коли я хотіла побути сама і закривала двері, ти могла годинами шкрябати їх і вимагати, щоб я тебе впустила. Мені всього цього не вистачає.Я завжди думала над тим, що буде через 3 роки, я переїду і я думала над тим як тебе з собою заберу... Коли ти померла на вулиці всю ніч гавкали собаки та мявчали коти, вони прощалися з тобою. Я надіюся, що ти потрапила в рай і тобі там набагато краще ніж тут. Хоч я і не вірила раніше в такі речі, але заре віра єдине, що допомагає мені. Моє маленьке руденьке коханнячко, я так тебе люблю, не існує котів кращих ніж ти, не існує таких як ти!

Навіть тепер я інколи забуваю, що тебе вже нема. Відчиняючи холодильник, я звикла думати, що ти завжи прибігаєш і чекаєш чогось смачненького і від цього мені здається, що все так і буду...але нічого не трапляється. Лягаючи спати чи дивлячися телевізор, я звикла, що ти завжди прибігаєш до мене і сідаєш на коліна чи заповзуєш під ковдру і коли я чую якийсь скрип чи шорох мені здається, що то ти біжиш...але це не так. Я сумую за тобою, моє маленьке руденьке коханнячко!

Привіт, моя маленька! Пишу це і плачу. Сьогодні купили кошеня. Воно звичайно гарне і дуже активне, але воно мені зовсім чуже, воно постійно мявчить і я не знаю, що воно хоче, воно постійно вимагає аби я була поруч. Так важко після кількох років життя з тваринкою до якої ти звик, яку ти любив і раптом її місце посідає та яку ти зовсім не знаєш. Дивлюся на неї і розумію як же сильно я за тобою сумує, як же хочу, щоб все було як і раніше.Моя малесенька, надіюся в тебе все дуже чудово і життя після смерті дійсно існує.
Люблю і памятаю
Твоя, Альона!



Моя малесенька, вже пройшов місяць з дня твоєї смерті. Так дивно розуміти, що тебе вже так давно немає зі мною. Здається, що це було позавчора...заре плачу немов в той день. Я не можу прийняти твоєї відсутності. Інколи уявляю, як ти спиш у мене на колінах чи на столі, згадує твю шерсть на дотик, твої великі гарні очі, як ти забираєшся під ковдру і грієш мене собою. Наша кошеня захворіло,йому було дуже погано...в тей момент коли воно заснуло, я не могла його розбудити... сердце завмерло знову, так боляче завмерло і ледь відпустило коли воно все ж таки прокинулося. Заре з ним все вже гаразд, ось тільки тебе не нагадує...
Моя рудесенька красуня, тебе вже нема. Ти знай, я дуже тебе люблю і завжди памятатиму!
Твоя Альона


Так дивно, сьогодні мені приснилася ти.Стільки часу я бажала побачити тебе знову, а сьогодні раптом... Сон скоріше відночився до розділу жахів, але це не було важливим, хоч і трохи болюче. Важливим є те, що я відчула мякість і пружність твоєї шерсті;твоє важке тіло. Це на стільки приємно відчувати, що ти жива, відчувати тебе на дотик, мати змогу знову взяти тебе на руки, провести рукою по шерсті і подивитися в оченята. Прокинувшись я була щаслива, але уві сні ти була мені чужою, я не відчувала ті почуття, які відчували коли ти була жива. Я вже звикла з думкою, що тебе нема...хоч і інколи ще плачу. Моє руденьке кошення, пишу це і серцем розумію, що це все не так, що я досі люблю тебе і знаю, що ти мені рідна і змиритися з цією несправидливістю я не хочу, просто вже втомилася. Я завжди тебе любитиму і для мне ти ніколи не будеш минулим, я буду берегти тебе у серці...